Передумови розвитку, принципи та функції
учнівського самоврядування
В сучасних умовах постає соціальна потреба у наявності особистості, спроможної розв’язати завдання, які забезпечують не просто виживання, а прогрес нації. Саме такою наукою управління є участь у самоврядуванні.
Останнім часом на перший план почали виступати вимоги щодо реальної участі громадськості в управлінні ПТНЗ. Для учнівського самоврядування відкрилися перспективи – бути частко педагогічного
процесу.
Одним з найважливіших принципів виховання є забезпечення активної позиції учнів та їх представницьких органів у житті та колективній діяльності. Суть цього принципу полягає в поєднанні самоврядування, самостійності та ініціативи учнів з педагогічним керівництвом. Зараз, насамперед, слід надати учням право бути організаторами власних справ, допомагати активу вихованців, підтримувати їх починання.
Сьогодні важливим завданням освітнього процесу є адаптація юного покоління до системи ринкових відносин, громадянських відносин, щоб випускники не покидали освітній заклад лише з певною сумою знань, але байдужі до певної справи, безініціативні. Тому особливої ваги набуває формування в учнів навичок самоврядування. Це сприятиме оволодінню організаторськими уміннями, вихованню соціальної активності та відповідальності.
Основні функції учнівського самоврядування
Соціалізуюча:
1.Стимулювання інтересу до навчання, трудової і суспільно-корисної
діяльності
2.Створення оптимальних умов для виявлення і розвитку творчих
здібностей, організаційних навичок
3.Створення умов для самореалізації особистості
4.Вільний розвиток учнів
5.Свідомий вибір соціальних цінностей.
Допоміжна організаційно-практична функція – функція регулювання взаємин всередині загальноосвітнього закладу, яка поєднує «законодавчу» і«виконавчу» функції.
Компенсаційна функція – це самодіяльність і самореалізація у різних видах діяльності за неможливості задовольнити потреби учнів.
Інноваційна функція – протиставляє себе бюрократизованим формам суспільної діяльності. Завдяки їй в організаційно-управлінських структурах відбуваються позитивні зміни, розширюється діапазон учнівського самоврядування.
Отже, самоврядування – це спосіб організації життя колективу, що передбачає активну участь дітей (на основі взаємодії з педагогами) у прийнятті і виконанні рішень для досягнення суспільно значущих цілей.
Воно є методикою, способом залучення їх до організації спільної
діяльності.
Основними передумовами успішного розвитку самоврядування є:
1.Зацікавленість педагогічного колективу та більшості учнів
2.Чіткий розподіл обов’язків між тими, хто здійснює керування органами самоврядування
3.Оптимальна структура з урахуванням специфіки навчального закладу
4.Чітка система роботи в масштабах ПТНЗ.
За предметним змістом діяльності учнівських колективів самоврядування охоплює: сфери навчання, трудової діяльності, суспільної праці, організації порядку і дисципліни, побуту, вільного часу, фізкультури і спорту, художньої діяльності, краєзнавчої, пошукової, туристської роботи, благодійної роботи, шефства.
Система виховної робот через роботу учнівського самоврядування
Суть соціального замовлення суспільства полягає у вихованні особистості, що володіє не тільки певною сумою знань, умінь і навичок, а й здатна активно включитися в демократичні процеси, що відбуваються в нашій країні, стати учасником самоврядування народу. Одним з найважливіших факторів формування в учнів таких якостей є учнівське самоврядування.
Головним завданням УС є формування і розвиток соціально активної, гуманістично спрямованої особистості з глибоко усвідомленою громадянською позицією, почуттям національної та патріотичної самосвідомості.
Разом з тим реалізація завдань щодо організації учнівського самоврядування пов’язана з необхідністю подолання такої суперечності: з одного боку, самоврядування потребує самостійності вчителів, з іншого, воно неможливе без удосконалення, педагогічного керівництва. Однією з поширених педагогічних помилок, є протиставлення педагогічного керівництва розвитку самодіяльності учнівської молоді. Суперечність між педагогічним керівництвом та УС є результатом неправильної організації педагогічного керівництва, відсутності взаємодії педагогічного та учнівського колективів у досягненні загальної мети – вихованні учнів.
Адміністративність, шаблонність, авторитарність у педагогічному керівництві стають джерелом такої суперечності і не сприяють розвитку учнівського самоврядування, ініціативи, самодіяльності, творчості учнів.
Як невід’ємна складова частина системи самоврядування народу, його початкова ланка – УС – повинне збагачуватися досягненням нашої демократії, передовим досвідом у сфері залучення народу до участі в керівництві виробничими та громадськими справами.
Формування ініціативної особистості, здатної приймати нестандартні рішення, неможливе без широкого залучення учнів до участі в управлінні справами освітнього закладу через організацію колективної творчої діяльності та учнівського самоврядування.
Дієвість роботи УС тільки тоді буде результативною, коли базуватиметься на таких принципах: тактовне, дохідливе роз’яснення учням їх посильної участі в управлінні освітнім процесом; залучення учнів до роботи в органах УС, штабах, комісіях, постійних та тимчасових формуваннях; педагогічне керівництво колективною творчою діяльністю молоді та їх самоврядуванням; широке використання в практичній роботі педагогіки співробітництва; розширення гласності в роботі органів УС; організація індивідуального та групового змагання, підбиття підсумків
та нагородження переможців; систематичне навчання організаторської діяльності його активу.
Цінність учнівського самоврядування полягає в тому, що учні глибоко проникають у сутність своїх прав та обов’язків. Відповідальні справи керівництва всім життям навчального закладу доручаються спочатку частині активу, а потім всьому учнівському колективу. Тому з самого початку організації учнівського самоврядування необхідно чітко сформулювати права та обов’язки кожного активіста, ради, комісії чи іншого органу. З ними потрібно познайомити весь колектив та затвердити на зборах. В подальшому права чи обов’язки можуть розширюватись, удосконалюватись. В зв’язку з цим доцільним є розробка письмових інструкцій та положень, що закріплюють права та обов’язки чергових, старост та ін.
По-перше, письмова інструкція чи положення, розповсюджені по групах чи оформлені на спеціальному стенді, полегшують педагогам роз’яснення колективу учнів його завдань, створення позитивних традицій, накопичення досвіду в організації самоврядування.
По-друге, невиконання положень, інструкцій, затверджених вищим органом учнівського колективу, ставить у незручне становище окремих учнів, педагогів, адміністрацію ПТНЗ стосовно всього колективу.
Основним завданням педагогічного керівництва учнівським
самоврядуванням є: визначення системи органів колективу й уповноважених осіб з числа учнів; передача учням організаторського досвіду; навчання їх організаторської майстерності; залучення учнів до самоуправлінської діяльності та роботи органів колективу; надання їм щоденної допомоги.
Головними вимогами для успішного розвитку УС мають бути: зацікавленість у його розвитку адміністрації, педагогічного колективу
та більшості учнів; чіткий розподіл обов’язків по керівництву органами УС; оптимальна структура УС з урахуванням специфіки навчального закладу; чітка система роботи органів УС в масштабі навчального закладу системи ПТНЗ (єдина документація, вимоги, дні засідань); організація системи змагань через органи УС; гласність у його роботі (стенди, підсумків змагань, стінгазети, бюлетені, соціальні мережі Інтернет); нагородження, заохочення переможців через систему роботи УС.
Етапи розвитку самоврядування
Перший етап – організаційна робота. Його головне завдання –
організаторська робота з метою зосередження уваги педагогічного та
учнівського колективів на проблемах УС. Практична робота на цьому етапі полягає у вивченні науково-методичної літератури з цієї проблеми, проведенні педагогічної ради, нарад при директорі, засідань методичних об’єднань класних керівників, учнівських зборів з проблем організації УС.
На цьому етапі педагогічним та учнівським колективом розв’язуються такі питання: розробляється оптимальна структура учнівського самоврядування, його органів з урахуванням специфіки ПТНЗ; визначаються мета та завдання учнівського самоврядування виходячи з його структури; розробляється документація (положення, інструкції, пам’ятки); визначаються права та обов’язки органів УС (кожного органу з урахуванням структури); обирається актив.
Другий етап – полягає в організації безпосередньої роботи учнівського самоврядування. В ході його реалізації організовується практична діяльність органів УС, уточнюються функції кожного виконавчого органу, його членів, виходячи з їх прав та обов’язків, проводиться систематичне навчання активу з питань планування, проведення засідань, рейдів, чергувань.
Третій етап – характеризується постійним удосконаленням організаційної діяльності учнів. На цьому етапі: розширюється роль УС в житті навчального закладу в міру набуття учнями організаторського досвіду; в його структурі створюються нові підструктури (тимчасові формування, об’єднання, клуби за інтересами); розширюються права та обов’язки органів УС, вдосконалюється його
структура.
Важливою умовою педагогічного керівництва УС на цьому етапі є постійний пошук нових форм та методів організаційної діяльності учнів.
Практичну роботу організації УС доцільно починати зі створення творчих груп з представників учнівського та педагогічного колективів. В подальшій роботі це може бути такий орган, як штаб змагання, що обирається загальними зборами чи конференцією. Завдання цього органу полягає: в розробці та затвердженні на загальних зборах документації за всіма напрямками роботи УС;
в організації дієвого контролю за виконанням рішень загальних зборівз цієї проблеми; в розробці механізмів підбиття підсумків змагання між групами, нагородження переможців; в підготовці матеріалів про роботу органів УС для розгляду на педрадах, нарадах, семінарах, методоб’єднаннях та пропозицій щодо їх удосконалення;в забезпеченні гласності в роботі органів УС; в участі в атестації педпрацівників за результатами роботи УС та їх особистої участі в педагогічному керівництві ним.
